Труднощі життя online людини
Я на сто відсотків онлайн людина. Значення цього іноземного слова в повній мірі демонструє приклад з мого життя. Колись я організовувала кулінарні майстер-класи для львівських блогерів. Ми навідувалися в різні кафе та ресторани, готували і описували свої враження у своїх блогах. Якось нашу банду запросили в один заклад. Про все домовлялися ми з відповідальною за PR людиною у ФБ, а саме про дату, час, тощо.
В якийсь момент ця людина пише: “Перед майстер-класом зайдіть до нас. Наприклад, завтра”. До речі, ми почали спілкуватися про майстер-клас не просто так. Нас порекомендували працівники іншого закладу як надійну і файну команду блогерів, чиїми звітами замовник був дуже задоволений. Тому, по суті, навіть якщо людина не знала мене, вона точно знала тих, в кого ми вже були.
Тому прохання завітати в заклад ввело мене в ступор. Адже ми про все успішно домовилися в переписці. Навіщо попередньо зустрічатися? Що можна вирішити під час цього візиту? Хммм… Але я приїхала в ресторан. Я зустріла власника закладу і ми буквально 5 хвилин посиділи за столиком. Власник закладу ще раз повторив все, про що ми домовилися в переписці з його колегою, все те, що я вже і так знаю.
І на цій ноті ми розійшлися. Я до сих пір не можу зрозуміти навіщо була потрібна ця зустріч. Можливо власник закладу хотів загалом подивитися на мене і оцінити по своїй власній шкалі адекватності. Але, знову ж таки, я не була людиною з вулиці. Мене порекомендували. Хіба це не частковий гарант адекватності?
До речі, більше випадків, коли треба було домовитися особисто, а не в соціальних мережах, не було.
Ще 6 труднощів/переваг життя онлайн людини
- Я в команді поціновувачів Kindle. Обожнюю цю електронну читалку. Першу придбала ще в 2012 році і була максимально втішена її роботою. В ній були кнопки для перегортання сторінок. Олдскул, скажіть? Чоловік придбав більш нову версію книги в 2019 і там вже книга реагувала на дотик і з підсвіткою. Дуже зручно і файно. Та, нові паперові книги мають приємний аромат але я, як онлайн людина, люблю мінімалізм і екологічність електронних носіїв. Стара книга, до речі, ще жива.
- Держструктури з їхньою бюрократією і канцелярією. Вони досі просять флешку для електронних ключів (добре, що вже не компакт диски, щиро дякуємо) або якісь прекрасні паперові довідки з синіми печатками. В мене паспорт — ID картка, це прикольно, він доданий в Дію. Але от інформація про прописку — на окремому папірчику формату А4. І треба інколи тягати це все добро з собою. Було легше з паспортом-книжечкою, адже там було все.
- Продовжуючи тему важливості фізичних папірців для різних наділених повноваженнями персонажів. Для зручності права на авто можна додати в електронний додаток і користуватися нам. Наприклад, в додаток Дії. Такі електронні документи підходять не всім поліцейським, адже вони хочуть саме взяти в руки папірець. Навіть є такий штраф умовно за відсутність фізичних прав.
- Проїзні документи зараз в нас переважно електронні і це зручно, адже не треба їхати на вокзал, щоб придбати квиток на потяг. Але інколи виникають проблеми з їхнім використанням. Наприклад, зі скануванням QR кодів. Квитки на літаки, страхівки, і всяке різне дотичне до подорожей також може бути в телефоні. Але я трохи боюся, що мій iPhone може розрядитися в неочікуваний момент і що робити далі?
- До речі, розряджений телефон в принципі — мій невеличкий кошмар. Адже я не користуюся таксі, в яке треба телефонувати, щоб зробити замовлення. Я користуюся тільки мобільними додатками. Точніше одним додатком. До того додатку в мене прив'язана карта. Я ніколи не плачу готівкою в таксі. Адже я її не ношу вже декілька років поспіль. Хоча інколи це ризиковано.
- Не хочу згадувати онлайн магазини в яких придбати товар — грати в лотерею, не знаючи що на тебе чекає. Більшу трудність втілюють продуктові магазини, в яких тільки готівка. То дуже не зручно! В нас на районі є дуже симпатичний магазинчик, в якому я би придбала купу всього, але не можу. Бо не ношу готівку, а всюди розраховуюся PayPass.
Що в мені залишилося від оффлайн людини:
- Канцелярія. Я обожнюю блокноти, лайнери, кольорові ручки, щоденники. Також я ілюстратор любитель, навіть писала про свій виклик малювати ілюстрації кожен день протягом року. В моєму арсеналі є акрилові та акварельні фарби, що також трохи олдскульно. Адже iPad та Apple Pencil — зручніші інструменти для digital ілюстратора. Але інколи хочеться забруднити пальці фарбою і калатати пензликом в скляній баночці кольорову воду.
- Фото. В мене не багато друкованих фото. Знаєте чому? Вони виглядають не зовсім так як на моніторі. Тому це пригнічує трохи. Адже щоб отримати якісні фото — треба постаратися. Але в мене є декілька альбомів надрукованих дякуючи Cyfrolab. Колись в них була прога для комп'ютера. Встановлюєш і робиш собі альбоми, ніби бавишся в якусь комп'ютерну гру: додаєш фото, текст, якісь прикраси, і розкидаєш це все по сторінках. Тепер треба мати трохи більше навиків для замовлення альбомів, але теж все реально.
- Оцифрування контенту. Я ще не прокачала такий онлайн скілл, щоб перенести всі свої нотатки, конспекти, документи, блокноти в важливою інформацією на цифрові носії. Мій чоловік знаходить в собі сили на це і має структурований контент. Я поки прив'язуюся до паперових артефактів. І тягаю їх з собою з міста в місто, з країни в країну.
