Secret Santa for 100 people from 27 countries
Цю історію я дістаю з далекої полички, адже вона відправляє мене у 2015 рік. Тоді у великій мережевій спільноті (близько 40000 людей) я створила анонс про можливість долучитися до обміну подарунками серед учасників. А саме Таємного Миколая. Цитата з анонсу нижче.
Якщо ви ніколи не брали участь в анонімній (або відкритій, кому як подобається) роздачі подарунків, то це ваш шанс. Складно пояснити наскільки хвилююче продумувати і збирати комусь презент. Напевно, не менш приємно чекати на свою посилку, заглядати в поштову скриньку в надії побачити повідомлення про подарунок, забирати його на пошті, розпаковувати … Ці дуже зворушливі моменти, які ми хочемо подарувати вам!
На мій допис відгукнулося багато близько 100 людей (здається, їх було 92), вони сумлінно виконали єдину умову: репост в свій блог, а також відправили мені свою адресу з примітками у особисті повідомлення. Багато хто не любить переписуватися в ЖЖ, але мені подобається система цієї платформи. Так от, кожне особисте повідомлення з адресою і примітками (наприклад, якщо приміток немає, то за замовченням, людина хоче відправити посилку в межах своєї країни).
10 доларів за подарунок
В першому дописі-анонсі ініціативи ми спільними зусиллями визначили вартість подарунка без доставки. Це мало би бути щось на зазначену сумму — 10 доларів, або еквівалентний хендмейд.
На те, щоб визначитися з тим, брати участь чи ні, ми дали учасникам спільноти десь тиждень часу. І на наступний після дедлайну день я сіла з декількома роздрукованими сторінками аркушів А4, і почала переплітати людей між собою. Це була робота, яка потребувала максимальної концентрації, тому я сиділа над списком з 100 людей десь 3 години. І ще годину готувала повідомлення, які розсилала вже на наступний день з адресами, ніками і інформацією для Таємних Миколаїв.
Що було далі?
Загалом, 98% всіх наших Таємних Миколаїв виявилися дуже сумлінними і відправили своїм адресатам посилки. Але була невелика кількість людей, які або не відправили подарунок, або… не прийшли на пошту забрати презент, що їм відправили Санти. Ось це для мене стало великим сюрпризом. Було так, що посилки поверталися назад до адресантів. Це, звісно, не гарно, але нічого не поробиш.
Але переважно було дуже душевно і весело. Необов’язковою умовою участі був звіт про подарунок. Але десь четвертина всіх учасників ініціативи написали пости у ЖЖ, Інстаграм, чи мені в особисті повідомлення. А я вже формувала 4 звітні пости, щоб всі, хто є в спільноті, могли побачити, що саме дарують наші Таємні Миколаї. Адже завжди приємно почитати про те, яке саме враження справив твій прояв фантазії на незнайому людину.
Водночас, моя робота, як організатора такої маштабної акції, була тримати зі всіма зв’язок, викреслювати тих, хто отримав посилку, та тих, хто відправив. В нас на відправку, до речі, теж були дедлайни, тому я всіх-всіх опитала, зайшла в приватні повідомлення, або прям в дописи, якщо лічка була закрита (таке теж буває). Інколи треба було вишукувати людину на сайті Вконтакті, навіть таке зі мною було.
Про мій особистий досвід
Бути Таємним Миколаєм чи Сантою — дуже класно. Я сама вкінці 2011 вперше долучился до подібної акції, але в іншій спільноті. Тоді я себе розсекретила одразу, бо в дівчини, яка мені дісталася, був закритий профіль. А мені треба було якось потрапити в її блог. Я тоді жила в місті Миколаїв, а вона в Харкові. Це досить мило, бо я сама — харків’янка. Мені дуже сподобався журнал мого адресата, я з натхенням готувала складнопідрядний подарунок (не один предмет, а декілька маленьких).
Тоді завдяки акції Таємний Миколай я знайшла подругу, з якою ми ще довго підтримували дуже класні стосунки. Сподіваюсь, що та акція, яку організовувала я в 2015 році, теж допомогла різним людям, з різних країн, знайти щось спільне і поділитися приємними емоціями.
